31.03.2017 року Корабельним районним судом м. Миколаєва розглянуто клопотання слідчого про застосування щодо Коврижкіна Д.І., який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наслідками якого у клопотанні відмовлено.
В ході розгляду клопотання встановлено, що 29.03.2017 близько 17 години, перебуваючи на теплотрасі по вул. Новобудівній в м. Миколаєві неповнолітній Коврижкін Д.І. в ході виниклого конфлікту, який переріс у бійку, з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому Россу Є.Д., навмисно, зі значною силою, наніс шість ударних дій предметом, зовні схожим на ніж, у ділянки життєво-важливих органів потерпілому Россу Є.Д. Однак з причин, які не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця, оскільки Тарасюк О.О. і Кухаренко В.В. зупинили Коврижкіна Д.І. та вони втекли. Потерпілого Росс Є.Д. було доставлено до приймального відділення Вітовської ЦРЛ.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що є підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки наявні ризики, передбачені пунктами 1,2,3,4,5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; можливість впливу на свідків, потерпілих, які безпосередньо вказали на нього, як на особу яка вчинила кримінальне правопорушення, оскільки фактично підозрюваний лише частково визнав свою провину; можливість підозрюваного переховуватись від органів слідства та суду, знищити предмет, яким спричинив поранення потерпілому, бо хоча підозрюваний і зазначив, куди саме викинув ніж, але місце знаходження ножа слідством на даний час не встановлено, правдивість показань в цій частині підозрюваного не перевірено.
Відповідно до ст. 183 ч.1, 492 ч.2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до неповнолітнього пілозрюваного виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м‘яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 194 ч.1 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов‘язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і на які вказує прокурор або слідчий;
- недостатність застосування більш м‘яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 194 ч.2 КПК України слідчий суддя зобов‘язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу у разі, якщо під час розгляду клопотання не буде доведено наявність усіх обставин, передбачених ст. 194 ч.1 КПК України.
Судом було встановлено, що підозрюваний Коврижкін Д.І. є неповнолітньою особою, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце мешкання у м.Миколаїв разом із матір'ю, навчається на 1-му курсі Миколаївського пофесійного суднобудівного ліцею, що свідчить про міцність його соціальних зв‘язків. Встановлено також, що підозрюваний кається у скоєному та зазначає органу досудового розслідування про місце знаходження ножа, яким було завдано тілесні ушкодження потерпілому; що залишив місце скоєння злочину, бо злякався. 30.03.2017 року був на навчанні у ліцеї, а 31.03.2017 року був затриманий співробітниками поліції по дорозі до навчального закладу.
Суд також звернув увагу, що тяжкість покарання жодним чином не доводить існування зазначених ризиків, на що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Підвищена суспільна небезпека для невизначеного кола осіб не є доказом існування вказаних ризиків, оскільки взагалі не стосується предмета доказування в даному випадку.
В даному випадку жоден із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не обґрунтований і не доведений фактичними даними, а є лише припущенням органу досудового розслідування, про що формально, загальними фразами, зазначено у клопотанні.
Існування ризику знищення підозрюваним чи спотворення речового доказу по справі, яким було завдано тілесні ушкодження потерпілому, суд вважає прокурором не доведено, бо підозрюваний вказав на його місце знаходження, а той факт, що слідчим органом на данний час його місце знаходження не встановлено і не перевірені покази підозрюваного в цій частині, суд вважає є лише недопрацюванням органу досудового розслідування на час звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.
Сам по собі факт визнання провини підозрюваним частково (щодо кількості нанесених ударів потерпілому), не доводить факт існування ризику можливості здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілого, тобто не дає підставу суду очікувати, що цей ризик справдиться.
Натомість, дані про особу підозрюваного, а також його поведінка після вчинення правопорушення, дає підстави вважати, що ризиків, зазначених слідчим у клопотанні, взагалі не існує.
За викладених обставин, суд прийняв рішення про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Коврижкіна Д.І.
04.04.2017 року від прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва, результати розгляду якої будуть повідомлені на нашому сайті.
Прес-секретар Корабельного районного суду м. Миколаєва
_03_03.png)
