Розпочато розгляд справи по обвинуваченню осіб, які за версією слідства є активними прихильниками “руського миру” та терористичної організації “ЛНР і ДНР”

В Корабельному районному суді м. Миколаєва розпочався судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням Сєдуна Станіслава Юрійовича, Вигорницького Сергія Валерійовича і Стадничука Костянтина Олександровича,  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 110 Кримінального кодексу України (далі — КК України), а саме посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; статтею 338 КК України — наруга над державними символами; статтею 263 КК України - незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

В ході судового засідання прокурор оголосив обвинувальний акт та заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинувачених під вартою, однак, ухвалою суду від 01 лютого 2016 року у задоволенні клопотання — відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд зазначив, що прокурор не довів наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків для запобігання яким запобіжний захід застосовується.

Слід зазначити, що новий Кримінальний процесуальний кодекс України детально описує ризики (ст. 177 КПК), які можуть виправдати тримання особи під вартою. Крім того, Кодекс послідовно проводить концепцію, за якою тягар доведення будь-яких обставин, що свідчать на користь застосування запобіжного заходу, завжди лежить на обвинувачеві.  Якщо обвинувач не впорався із тягарем доведення тієї чи іншої обставини, це є само по собі достатньою підставою для звільнення  особи або застосування іншого запобіжного заходу.

При ухваленні рішення щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинувачених, суд врахував ті обставини, що обвинувачені раніше не судимі, мають місце реєстрації та місце проживання, місце роботи, а також утримують батьків похилого віку та малолітніх дітей, що свідчить про міцність соціальних зв'язків за місцем їх проживання. Крім того, щодо обвинувачених не було виявлено жодних фактів у минулому, котрі могли б дати підстави вважати, що вони можуть завадити розгляду провадження або зникнути.

Перебуваючи на шляху євроінтеграції, неприпустимим є нехтування правовими позиціями Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність ретельного обґрунтування і доведення ризиків під час обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою. Тяжкість справи або серйозність покарання самі по собі не можуть бути доказами існування ризиків. Проте, здебільшого, доведення і обґрунтування ризиків стороною обвинувачення зводиться до банальної фрази “прокурор має достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилитися від суду...”, при цьому не зазнаючи, що це за підстави, яким чином обвинувачений може ухилитися, чи є у нього достатньо ресурсу для ухилення, чи є фактичні дані, що можуть свідчити про його намір ухилення. Враховуючи те, що запобіжний захід у кримінальному провадженні застосовується саме для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, то перш за все існування таких ризиків необхідно довести. Як було зазначено вище, обов'язок доведення покладений  на сторону обвинувачення.

У разі не доведення ризиків, суд не просто має право, а зобов'язаний відмовити у задоволенні клопотання (ч.1 ст. 194 КПК України).

Крім того, ЄСПЛ зазначає, що зі спливом часу, протягом якого особа утримується під вартою, ризик втечі зменшується, а також можуть зменшуватися інші ризики. Отже, існування ризиків необхідно доводити щоразу під час продовження запобіжного заходу, автоматичне його продовження не допускається.

Недотримання положень національного законодавства та Конвенції тягне за собою відповідне рішення ЄСПЛ, і необхідність відшкодування особі, чиї права були порушені, збитків за рахунок державного бюджету.

А наостанок, слід наголосити, що відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, а також нагадати про принцип презумпції невинуватості.    

Прес-секретар