Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міської ради. У позовній заяві позивачка, зокрема, просила визнати протиправними дії щодо надання неякісної правової допомоги з правових питань, порушених у її зверненні, а також зобов’язати відповідача надати роз’яснення відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Позивачка, звертаючись до Управління, просила надати роз’яснення з правових питань щодо того, чи є пам’ятка культурної спадщини місцевого значення за охоронним номером об’єктом природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що має особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність. Подання цього звернення позивачки обґрунтоване її наміром надалі звернутися до Одеської міської ради з клопотанням про передачу у приватну власність із земель комунальної власності земельних ділянок загальною площею 263 кв. м, без зміни їх цільового призначення, з урахуванням того, що в п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України визначено, що землі під зазначеними об’єктами, які мають особливу цінність, якщо інше не передбачено законом, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що із зазначеним зверненням позивачка звернулася в порядку надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», проте не отримала чіткої та однозначної відповіді на поставлене нею питання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем у межах повноважень та за наявними даними надано вичерпну відповідь стосовно вказаного позивачкою у зверненні об’єкта культурної спадщини, а також поінформовано про права та обов’язки щодо цього об’єкта культурної спадщини, надано роз’яснення щодо порядку реалізації прав, обмежень щодо використання об’єкта культурної спадщини.

Верховний Суд зазначив, що позивачка, звертаючись до Управління, просила надати роз’яснення щодо певних правових питань. Разом із тим у листі Управління, чіткої та однозначної відповіді на поставлене у зверненні про надання безоплатної первинної правової допомоги запитання немає. Надані відповідачем роз’яснення стосуються, зокрема, питань, з якими позивачка не зверталася. Відповідач у зазначеному листі не вказав, що питання, порушені у зверненні, не належать до його компетенції, а звернення не передавалося до іншого органу.

Відсутність чіткої відповіді на поставлене у зверненні про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» питання, незважаючи на надсилання позивачем листа, свідчить про те, що відповідач не надав правової допомоги з правових питань, поставлених у зверненні.

За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача як суб’єкта владних повноважень стосовно розгляду поданого позивачем звернення та зобов’язання Управління повторно розглянути відповідне звернення.

Постанова Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 420/2752/20 (адміністративне провадження № К/9901/31016/20) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/97881149.